Розторопша: користь та протипоказання

Користь розторопші була визнана задовго до того, як сучасна наукова доказова медицина міцно взялася за вивчення різноманітних видів флори щодо їхньої поведінки в організмі людини. Щоб усвідомити, наскільки давно ця рослина вивчається та використовується людьми, пропонуємо короткий екскурс в історію розторопші (1, 2) :

• 4 століття до н.е. філософ, вчений, один із засновників ботаніки, а також географії рослин, Теофраст вперше згадав про цю рослину у своїх працях;
• 1 століття нашої ери фармаколог, один із засновників ботаніки та давньогрецький військовий лікар Педаній Діоскорид активно вивчав властивості розторопші та, звичайно ж, небезпідставно;
• 16 століття англійський ботанік, лікар та фармацевт Ніколас Калпепер практикував лікування розторопшою та рекомендував її для терапії різних захворювань.

Згадок про властивості та лікувальні якості рослини в історії достатньо. Але саме завдяки працям перерахованих вище людей розторопша мала довіру серед мас і, як наслідок, дожила до наших днів як високопотенційний профілактичний, а також терапевтичний засіб.

Расторопша латиною звучить як “Silybum marianum”, звідки власне і походить назва головної діючої речовини рослини, відомої як силімарин. Першим проривом із вагомою науково-доказовою базою можна вважати 1968 рік, коли пероральні прийоми силімарину показали позитивні результати у захисті печінки у мишей, щурів та кроликів (3). Мабуть, з цього моменту і починається сучасна історія застосування екстрактів рослини в медичній практиці для лікування різних патологічних станів, що стосуються здоров'я печінки.

Розторопша: властивості ключового компонента силімарину

Якщо розглядати рослину цілком з погляду фармакології, то вона не становить цінності. Адже ті самі активні компоненти містяться в достатній кількості тільки в насінні (плодах) розторопші і це, по суті, єдине надійне джерело в рослині, з якого можна отримати необхідні концентрації силімарину (4). До речі, про насіння. Що ж виробляє рослина плід або насіння? Розторопша має однонасінний сухий плід, що не розкривається (cypsela), який виглядає як насіння, але з точки зору ботаніки є все ж плодом.

Силімарін – це головний біологічно активний компонент рослини, який є не окремою речовиною, а складною сумішшю рослинних сполук, таких як флавонолігнани, флавоноїди та поліфенольні молекули. З усього спектру можна виділити сім основних компонентів (вони нам обов'язково знадобляться, щоб розібратися в користі та можливій шкоді розторопші) (5):

1. Таксифолін.
2. Силіхристин.
3. Силідіанін.
4. Силібін А.
5. Силібін В.
6. Ізо-Силібін А.
7. Ізо-Силібін В.

З цих речовин найактивнішим є силібін (силібінін) та його частка у силімарині становить 50-60%. Перш, ніж перейти до головних сприятливих впливів рослини, спрямованих на здоров'я печінки, хотілося б торкнутися кількох цікавих фактів, пов'язаних із силімарином та його впливом на окремі функції організму.

Розторопша покращує чутливість організму до інсуліну

Інсулінорезистентність (підвищення рівня інсуліну та зниження до нього чутливості в клітинах) може проявлятися навіть за нормальних показників цукру, що призводить до таких несприятливих факторів:

• ожиріння;
• надмірне відкладення жиру у внутрішніх органах (у тому числі і в печінці, що призводить до стеатогепатиту);
• порушення роботи центральних систем, особливо ЦНС та ШКТ (підвищення тиску, депресивні стани, безсоння, прискорене відчуття спраги та голоду).

Сама собою резистентність до інсуліну не викликає діабет, але при цьому є межою, перейшовши яку підвищується ризик розвитку переддіабету і діабету 2 типу. Силімарин сприяє підвищенню чутливості інсулінових рецепторів (6, 7, 8) і може використовуватися як додатковий фактор при профілактиці, а також терапії патологічних станів.

Лікувальний потенціал розторопші при цукровому діабеті

Один із флавонолігнанів, про які ми говорили вище, а саме силібін, демонструє вагомий сприятливий вплив і показує покращення стану здоров'я при деяких діабетичних ускладненнях – діабетична нейропатія (дегенеративне ураження всіх елементів нервової системи) та діабетична нефропатія (ускладнення цукрового діабету) (9).

Розторопша сприяє підвищенню вироблення глутатіону

Глутатіон є найпотужнішим антиоксидантом у нашому тілі. Докладніше про речовину та її властивості можете ознайомитись, нажавши сюди. Силімарин збільшує синтез глутатіону, тим самим значно підвищуючи антиоксидантний захист організму (10).

Розторопша: користь для жінок і чоловіків

Рослина не має якогось прихованого потенціалу, що по-особливому впливає на чоловічий організм. А от щодо прекрасної статі, то існує одне твердження про позитивний вплив силімарину саме на жіночий функціонал центральних систем. Мова про збільшення утворення грудного молока. На жаль, фактів та наукових досліджень, що підтверджують це, м'яко кажучи, недостатньо. Те саме можна сказати ще про кілька корисних властивостей, які приписують розторопші:

• допомагає вилікувати акне;
• має високу протиракову активність;
• зміцнює кісткову систему та запобігає розвитку остеопорозу;
• благотворно впливає на функції мозку та надає нейропротекторну дію.

Всі ці твердження не мають достатньої доказової бази і знаходяться навіть не в стадії теорії, а є лише припущеннями, заснованими на високій антиоксидантній активності силімарину. І навіть підвищене утворення глутатіону в цьому випадку не рятує ситуацію, тому що всі ці моменти просто не вивчені. Терапія акне, лікування новоутворень та інші перелічені ефекти на даний момент ніяк не вписуються у відомі принципи абсорбції, вивільнення та тимчасові рамки активної фази корисних речовин рослини.

Так, розторопша має властивість ефективно боротися з вільними радикалами, але це більшою мірою точковий вплив і сконцентрований на один орган – печінку.

Розторопша: користь для печінки – як це влаштовано

Скептично налаштованих людей на сприятливий вплив силімарину при патологіях печінки насамперед цікавить питання, як саме природні рослинні речовини концентрують свої властивості в галузі одного органу? Все дуже просто. Немає жодних надскладних механізмів всмоктування компонентів розторопші. Печінка є фільтром, що очищає кров від токсинів та відходів. Через неї проходить все:

• лікарські препарати;
• їжа;
• алкоголь;
• надлишки нутрієнтів в організмі і т.д.

Ми приймаємо внутрішньо екстракт розторопші, він всмоктується кишечником і по воротній вені надходить у печінку. Далі силімарин виділяється з жовчю і знову всмоктується кишечником утворюючи в результаті циркуляцію компонентів рослини в печінці. Ось і весь секрет.

А тепер поговоримо безпосередньо про вплив біологічно активних речовин. Розторопша виявляє свої гепатопротекторні властивості за допомогою двох основних механізмів (11):

1. Антиоксидантна активність (12). Силімарин здатний пригнічувати вільні радикали, отримані в результаті метаболізму токсичних речовин, у тому числі і етанолу. Додаткова стимуляція вироблення білка захищає клітинні мембрани від пошкоджень.
2. Протизапальна дія. Якщо не вдаватися до складних хімічних процесів, то розторопша, а точніше силімарин, зменшує запальні реакції у два етапи:

• впливає на ядро клітин, знижуючи продукцію прозапальних цитокінів, тим самим уповільнюючи запальні процеси;
• надає особливий вплив на рецептори, що знаходяться у Т-клітинах імунної системи. По-перше, цей фактор може призвести до клінічної користі при гепатиті C (13). А по-друге, завдяки цій активності зменшується інтенсивність аутоімунних реакцій, роблячи з розторопші потенційно ефективний засіб, який може бути одиницею терапевтичного комплексу для лікування аутоімунних захворювань.

Антиоксидантна та протизапальна функції силімарину є різними шляхами, що ведуть до одного результату – запальні процеси стають менш вираженими і дуже активними. Знижується ризик різкого погіршення патології в печінці, а наслідки від захворювання для організму будуть не такими широкими.

Розторопша може застосовуватися у складі комплексної терапії при різних ураженнях печінки (токсикологія, гострий та хронічний вірусний гепатит, запальні захворювання, цироз, а також хронічні патології органу). Чимало уваги було приділено впливу розторопші за досить поширеної неалкогольної жирової хвороби печінки, де силімарин показав досить високі результати, що дозволяють розглядати екстракт рослини в терапії неалкогольного стеатогепатиту (14).

При цьому варто розуміти, що силімарин не є чудо-засобом і не може бути моно препаратом при терапії. Але в цілому екстракт розторопші – досить дієвий профілактичний та лікувальний засіб, який може допомогти захистити печінку від ушкоджень, спричинених отруєннями та хворобами.

Чи має розторопша побічні ефекти?

Як абсолютно будь-яка біологічно активна речовина, силімарин може викликати деякі небажані реакції. Але в 99% випадків це відбувається через перевищення рекомендованих дозувань, самолікуванні, безконтрольному прийомі екстрактів рослини при нездоровому способі життя. У таких випадках силімарин може викликати:

• діарею, запор, нудоту та інші прояви дисфункції ШКТ;
• головний біль;
• свербіж.

В іншому препарати на основі силімарину є безпечними.

Розторопша: протипоказання до прийому

Є два випадки, коли пероральний прийом харчових добавок на основі екстракту розторопші та силімарину протипоказаний або вживання повинно контролюватись вашим лікарем:

1. Наявність алергії. Алергічна реакція на екстракти та біодобавки в основному зустрічається у людей з гіперчутливістю не тільки до розторопші, але і до складноцвітих рослин в цілому (амброзія, маргаритки, чорнобривці і т.д.). Нехтуючи наявністю цієї патології, алергічна реакція може виявитися у тяжкій формі, супроводжуючись анафілактичним шоком.
2. Сілімарин має властивість щільно взаємодіяти з деякими групами ліків, притупляючи або, навпаки, посилюючи їхню дію, що, звичайно, може погано позначитися на процесі лікування та стані здоров'я в цілому. Список складається із чотирьох груп медикаментів:

• специфічні ферменти цитохрому P450 у нашому організмі беруть участь у метаболізмі багатьох ліків, а біологічно активні компоненти розторопші можуть пригнічувати їхню активність, тим самим погіршуючи ефективність окремих лікарських препаратів. При цьому немає чіткої сталості такого побічного ефекту і в окремих випадках силімарин не інгібує P450 (15). Простими словами, якщо ви приймаєте якісь медикаменти на постійній основі, то перед тим, як включити до свого раціону харчові добавки з розторопшою, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем;
• діабетичні препарати. Якщо ви приймаєте ліки від діабету, необхідно погодити з лікарем можливість паралельного прийому розторопші;
• деякі препарати від остеопорозу погано вживаються з компонентами силімарину;
• прийом розторопші разом з окремими ліками від гепатиту C може підвищувати їхню концентрацію в крові. Для точного виявлення сумісності ліків та екстракту рослини знадобиться обов'язкова консультація з лікарем.

Є ще один випадок, коли прийом розторопші дуже небажаний і про нього ми поговоримо окремо.

Чим шкідлива розторопша при вагітності?

При виношуванні плода організм відчуває підвищену потребу не тільки у вітамінах та мінералах, а й не проти додаткової підтримки ззовні, яку можна отримати з рослинних екстрактів, раціону з величезним переважанням здорової їжі тощо. Але, як відомо, у період вагітності потрібно приймати лікарські препарати, біодобавки та інші допоміжні речовини лише після консультації з лікарем та лише за його згодою. Пояснення чому так, здається, зайвим.

Щодо розторопші, то вона має один неприємний побічний ефект. Розвиток мозку плода у першій половині вагітності залежить від материнського гормону щитовидної залози. Пам'ятаєте, ми говорили про сім головних компонентів? Так ось, серед них є силіхристин, який перешкоджає транспорту гормону щитовидної залози Т3 (трийодтиронін) у клітину внутрішньоутробного плода (16, 17) і, як наслідок, підвищується ризик народження дитини з наступними патологіями:

• фізичні відхилення (погана моторика);
• порушення розумової діяльності;
• подальші проблеми з мовою, які можуть мати прогресуючий характер.

Важливо! Цей побічний ефект виражається лише на внутрішньоутробному плоді і ніяк не впливає на щитовидну залозу у організму, що сформувався, а тим більше у дорослої людини. Тому вкрай не рекомендується включати до свого раціону екстракти розторопші, силімарин, а тим більше вживати власноруч приготовані відвари та порошки з рослини в період вагітності.

Расторопша: як приймати і яка форма найефективніша?

Одним із слабких місць рослини в плані профілактичних та терапевтичних заходів є низька концентрація силімарину та його погана засвоюваність. По суті, активні компоненти знаходяться у всій рослині, але, як ми вже згадували, найбільша їх концентрація саме в плодах розторопші. Справа в тому, що вміст речовини в плодах коливається від 2-7%, що є вкрай низьким показником (18). До цього факту додаємо погану біодоступність силімарину – засвоюється лише 20-50% активних речовин із сирих екстрактів (19). Сукупність цих даних говорить про те, що самостійне приготування настоянок, порошків та екстрактів з плодів, а тим більше з цілої рослини та подальше вживання отриманих сумішей не дасть бажаного результату.

Можна заперечити, що люди сотні, тисячі років тому якось самостійно виробляли лікувальні комплекси з розторопші, які благотворно впливали на здоров'я. Так, але не варто забувати, що це були не менеджери, водії, продавці-консультанти чи агрономи-аматори, а вчені, фармакологи та ботаніки. У наші дні єдиним безпечним та дієвим способом отримати користь від цієї дивовижної рослини є прийом сертифікованих препаратів на основі розторопші.

В основі сертифікованих харчових добавок з екстрактом силімарину від відомих світових виробників лежать запатентовані формули та форми речовини. Вони забезпечують максимальний ефект від прийому завдяки дотриманню всіх необхідних вимог до препарату з погляду фармакології, а саме:

• високий рівень біодоступності (80-90%), що істотно вище від звичайних форм силімарину;
• чітко вивірені дозування з необхідною концентрацією ключових біологічно активних компонентів;
• стандартизовані під форми прийому як у профілактичних, так і терапевтичних цілях.

Прийом здійснюється строго за рекомендаціями виробника. Зменшення або збільшення дозування може бути визначено виключно вашим лікарем. Що стосується безпечної та дієвої концентрації силімарину для організму, то усереднені значення такі (20):

• доросле дозування з точки зору гепатопротектора становить 140 мг за один прийом;
• 420 мг/добу. Прийом харчової добавки розбивається на 3 рази;
• концентрація силімарину з профілактичною метою становить 280 мг/добу.

Ці дозування можуть мати невелику похибку у більшу сторону, але в цілому вважаються загальноприйнятою нормою.

Ставтеся відповідально до свого здоров'я, включайте до раціону виключно сертифіковані екстракти, харчові добавки на основі розторопші і в жодному разі не нехтуйте протипоказаннями до прийому.

Література

1. Ali Alemardan, Anestis Karkanis, Reza Salehi. “Breeding Objectives and Selection Criteria for Milk Thistle [Silybum marianum (L.) Gaertn.] Improvement”, 2013 - https://www.researchgate.net/publication/259480703_Breeding_Objectives_and_Selection_Criteria_for_Milk_Thistle_Silybum_marianum_L_Gaertn_Improvement#pf2
2. Graeme Tobyn. History and Philosophy “Nicholas Culpeper's Herbal Therapeutics” - https://www.americanherbalistsguild.com/files/journal/Vol%203%20No%201/Culpeper%20Herbal%20Therapeutics.pdf
3. Hahn G. “Pharmacology and toxicology of silymarin, the antihepatotoxic agent of Silybum marianum”, 1968 - https://chemport-n.cas.org//chemport-n/?APP=ftslink&action=reflink&origin=npg&version=1.0&coi=1%3ACAS%3A528%3ADyaF1cXksFyhsb4%3D&md5=32f90f6136fcd9ed6022e6aa80833864
4. Roberto Marceddu, Lucia Dinolfo, Alessandra Carrubba, Mauro Sarno. “Milk Thistle (Silybum Marianum L.) as a Novel Multipurpose Crop for Agriculture in Marginal Environments: A Review”, 2022 - https://www.researchgate.net/publication/359376411_Milk_Thistle_Silybum_Marianum_L_as_a_Novel_Multipurpose_Crop_for_Agriculture_in_Marginal_Environments_A_Review
5. Kevin P. Anthony, Mahmoud A. Saleh. “Free Radical Scavenging and Antioxidant Activities of Silymarin Components”, 2013 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26784472/
6. Velussi Mario, Cernigoi Anna Maria, Ariella De Monte, Dapas Francesco, Caffau Cristina, Zilli Mario. “Long-term (12 months) treatment with an anti-oxidant drug (silymarin) is effective on hyperinsulinemia, exogenous insulin need and malondialdehyde levels in cirrhotic diabetic patients”, 1997 - https://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2-s2.0-0030907984&origin=inward&txGid=fe36859a90e35cfb58aecba470398565
7. Lirussi F, Beccarello A, Zanette G, De Monte A, Donadon V, Velussi M, Crepaldi G. “Silybin-β-cyclodextrin in the treatment of patients with diabetes mellitus and alcoholic liver disease. Efficacy study of a new preparation of an anti-oxidant agent”, 2002 - https://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2-s2.0-0036700586&origin=inward&txGid=f2d5b13f6bf44da09258f445a80b44b4
8. Velussi M, Cernigoi A.M, Viezzoli L, Dapas F, Caffau C, Zilli M. “Silymarin reduces hyperinsulinemia, malondialdehyde levels, and daily insulin need in cirrhotic diabetic patients”, 1993 - https://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2-s2.0-0027240649&origin=inward&txGid=0221baf1c75d72aa303459fb84be7099
9. Christos E. Kazazis, Angelos A. Evangelopoulos, Aris Kollas, Natalia G. Valliano. “The Therapeutic Potential of Milk Thistle in Diabetes”, 2014 - https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4310066/
10. P. V. Kiruthiga, S. Karutha Pandian, K. Pandima Devi. “Silymarin protects PBMC against B(a)P induced toxicity by replenishing redox status and modulating glutathione metabolizing enzymes--an in vitro study”, 2010 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20600218/
11. Carmela Loguercio, Davide Festi. “Silybin and the liver: from basic research to clinical practice”, 2011 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/21633595/
12. Patrick Trouillas, Philippe Marsal, Alena Svobodová, Jitka Vostálová, Radek Gazák, Jan Hrbác, Petr Sedmera, Vladimír Kren, Roberto Lazzaroni, Jean-Luc Duroux, Daniela Walterová. “Mechanism of the antioxidant action of silybin and 2,3-dehydrosilybin flavonolignans: a joint experimental and theoretical study”, 2008 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/18193843/
13. Chihiro Morishima, Margaret C. Shuhart, Chia C. Wang, Denise M. Paschal, Minjun C. Apodaca, Yanze Liu, Derek D. Sloan, Tyler N. Graf, Nicholas H. Oberlies, David Y-W Lee, Keith R. Jerome, Stephen J. Polyak. “Silymarin inhibits in vitro T-cell proliferation and cytokine production in hepatitis C virus infection”, 2010 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19782083/
14. Zhenyuan Song, Ming Song, David Y. W. Lee, Yanze Liu, Ion V. Deaciuc, Craig J. McClain. “Silymarin prevents palmitate-induced lipotoxicity in HepG2 cells: involvement of maintenance of Akt kinase activation”, 2007 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/17845508/
15. Marina Kawaguchi-Suzuki, Reginald F. Frye, Hao-Jie Zhu, Bryan J. Brinda, Kenneth D. Chavin, Hilary J. Bernstein, John S. Markowitz. “ The effects of milk thistle (Silybum marianum) on human cytochrome P450 activity”, 2014 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/25028567/
16. Zhongli Chen, A. S. Elise van der Sman, Stefan Groeneweg, Linda Johanna de Rooij, W. Edward Visser, Robin P Peeters, Marcel E. Meima. “Thyroid Hormone Transporters in a Human Placental Cell Model”, 2022 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35699060/
17. Jörg Johannes, Roopa Jayarama-Naidu, Franziska Meyer, Eva Katrin Wirth, Ulrich Schweizer, Lutz Schomburg, Josef Köhrle, Kostja Renko. “Silychristin, a Flavonolignan Derived From the Milk Thistle, Is a Potent Inhibitor of the Thyroid Hormone Transporter MCT8”, 2016 - https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26910310/
18. Dimitrios A. Arampatzis, Anestis C. Karkanis, Nikolaos G. Tsiropoulos. “Silymarin content and antioxidant activity of seeds of wild Silybum marianum populations growing in Greece”, 2018 - https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/aab.12470
19. Hao-Jie Zhu, Bryan J. Brinda, Kenneth D. Chavin, Hilary J. Bernstein, Kennerly S. Patrick and John S. Markowitz. “An Assessment of Pharmacokinetics and Antioxidant Activity of Free Silymarin Flavonolignans in Healthy Volunteers: A Dose Escalation Study”, 2013 - https://dmd.aspetjournals.org/content/41/9/1679
20. Gholamreza Karimi, Maryam Vahabzadeh, Parisa Lari, Marziyeh Rashedinia, Mohammad Moshiri. “Silymarin”, a Promising Pharmacological Agent for Treatment of Diseases, 2011 - https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3586829/